Фрагменти літнього Чернігова
17.07.2011
У червні та липні кілька разів був у Чернігові, і мені пощастило жити не в готелі й гуляти містом разом із місцевими.
Чернігівчани настільки прагнуть мати метро, що намалювали вагони в одному з двох міських підземних переходів.
У цьому будинку в 1938–1941 роках навчалась Герой Радянського Союзу Олена Білевич — керівник молодіжної групи, партизанка, відважна розвідниця, розстріляна фашистами 2 травня 1943 року.
«Секоняхеня».
Варто трохи відійти від центру — безліч дерев’яних будинків.
Гребля на Стрижні, правій притоці Десни.
Революційно-партизанське перехрестя.
Схоже на «полуторку» (ГАЗ-АА).
Червона площа. На вихідні та свята весілля традиційно проїзжають декілька разів по колу, невпинно сигналячи.
Не менш традиційне фото «на гарматах».
Біля річкового порту.
Пішохідний міст.
Переходи у центрі намагаються розділяти пішоходів, які рухаються у протилежних напрямках. Нажаль, не було достатньо людей, щоб побачити, чи діє ця система. Але я переходив, тримаючись праворуч.
Вулиця Коцюбинського. Навіть у центрі незвично мало людей та машин.
Троїцька дзвіниця: вхід 2 грн., подзвонити в дзвони — 100 грн. Висота 58 м.
Свято-Троїцький кафедральний собор Троїцько-Іллінського монастиря.
Приємно бачити малюнок людини, а не роздрукований аркуш.
Свята вода.
Борисоглібський собор.
Чернігівський колегіум.
Що таке «гр»? Й гривня, й грам скорочуються не так.
Колишній готель «Десна».
Скільки ще протримається годинник під тиском «стилю» та пластикових вікон…
У 1999 році вокзал реставрували, зберігши оригінальне оздоблення 1950 року.
З боку першої платформи.
Усередені також зберегли та відновили.
Ще варто подивитися Чернігівське вище військове авіаційне училище льотчиків імені Ленінського Комсомолу (ЧВВАУЛ), яке розформаване в 1995 році.